Функціональні мовні стилі

Автор: dilovy · Дата: 8 Март 2009 · Пока нет комментариев

Стилістична система української мови відповідає потребам спілкування, охоплюючи всі сфери її функ­ціонування. Це мова державного урядування й громадсь­ких та інших організацій; нею користуються працівники промисловості й сільського господарства, науки й культури, освіти; нею користуються в засобах масової інформації, видавничій діяльності, буденному житті. Отже, сучасна українська літературна мова багатофункціональна. Це зумовлює її функціонально-стильове роз­межування, тобто поділ на функціональні стилі. Слово «стиль» — багатозначне, воно походить від латинського stilus — «паличка для письма». У літературі й у мистец­тві стиль означає певну єдність художніх образів і форм їх вираження. Стиль означає також сукупність способів, прийомів, методів певної діяльності.

Функціональний мовний стиль — це різновид літе­ратурної мови, шо обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особли­вості добору й використання лексичних, граматичних, фразеологічних та інших мовних засобів.

Існують такі основні функціональні стилі: офіцій­но-діловий, науковий, публіцистичний, художній, роз­мовний.

Офіційно-діловий стиль, в якому оформляються різні акти державного, суспільно-політичного, економічно­го життя, ділових стосунків між членами суспільства, характеризується логізацією викладу, вживанням уста­лених конструкцій, зокрема безособових та наказових, відсутністю емоційного забарвлення, двозначних слів і висловів. Це мова законів, указів, розпоряджень, діло­водства та листування.

Науковий стиль обслуговує різні галузі науки й тех­ніки. Йому властиве широке використання термінів та абстрактних слів, складних речень, зокрема складнопід­рядних, за допомогою яких відтворюються причинно-наслідкові зв’язки між частинами тексту. Як правило, для цього стилю не характерна емоційно-експресивна лексика.

Найхарактернішою ознакою публіцистичного стилю є поєднання логічності викладу, доказовості й переконли­вості з образністю та емоційністю. Завдання публіцис­тики полягає не лише в тому, щоб викладати певні фак­ти, явища дійсності, а й давати їм оцінку, формувати громадську думку.

У художньому стилі, тобто в стилі художньої літе­ратури, найяскравіше виявляється лексичне багатство мови. Для цього стилю характерне вживання слів у пря­мому й переносному значенні, використання лексичних, синтаксичних фразеологічних засобів виразності, ши­рокий вияв авторської індивідуальності.

Конфесійний стиль обслуговує потреби окремих людей і суспільства в цілому в сфері релігії та церкви. Реалі­зується в релігійних відправах, проповідях, молитвах, літературі релігійного характеру. Для цього стилю ха­рактерне вживання церковної термінології, включаючи слова старослов’янського походження, значної кількості метафор, алегорій, порівнянь, використання непрямого порядку слів у реченні, емоційність.

Розмовний стиль, або стиль розмовного мовлення, вдовольняє потреби безпосереднього спілкування лю­дей у повсякденному житті. Крім суто мовних засобів (розмовні, а часом і просторічні варіанти слів, короткі прості, неповні, еліптичні речення й под.), складни­ками цього стилю є інтонація, міміка, жести, конк­ретна ситуація. В основному цей стиль представлений усною формою. У письмовому вигляді використову­ється як діалогічне або полілогічне мовлення в худож­ніх творах.

Кожен стиль має:

— сферу поширення (коло мовців);

— призначення;

— систему мовних засобів;

— стилістичні норми;

— підстилі;

— жанри реалізації.

Кожен зі стилів має свої характерні особливості й ре­алізується у властивих йому жанрах. Жанри — це різно­види текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та ін. ознаками. У межах кожного мовного стилю сформувалися й фор­муються власні різновиди — підстилі, орієнтовані на до­сягнення конкретних завдань спілкування.

Популярность: 16%

Рубрика: Сучасна українська літературна мова · Запись имеет метки:  



Рекомендую прочитати:
Офіційно-діловий стиль та його підстилі

Офіційно-діловий стиль — це сукупність мовних за­собів, призначених для регулювання ділових стосунків, спілкування на державно-політичному, громадському, економічному рівні, у законодавстві,

Мовна норма

Основною ознакою літературної мови є її унормованість. Норма літературної мови — це сукупність загально­прийнятих правил реалізації мовної системи, які за­кріплюються в

Література

1.Антисуржик / За ред. О. Сербенської. — Л., 1994. 2.Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — К.,

Усна й писемна мова

Літературна мова — це складова й невід'ємна час­тина загальнонаціональної мови. Вона виділяється як унормована й оброблена її форма. Літературна мова

Діалекти

За лексичним розмаїттям, виразовими й словотворчи­ми можливостями українська мова є однією з найбагатших, а за звуковими властивостями — однією з



Оставить комментарий или два